Характерный или мышечный панцирь

ХАРАКТЕРНИЙ АБО М'ЯЗОВИЙ ПАНЦИР

Райх вважав, що характер формується як певна захисна структура, звернена проти тривоги, що виникає у свідомості дитини, спричиненої інтенсивними сексуальними переживаннями й страхом покарання, який їх супроводжує. Перша захисна реакція спрямована на придушення цих переживань, які з часом починають стримувати сексуальні імпульси. Оскільки захисні механізми поступово активізуються і починають діяти автоматично, вони перетворюються на стійкі риси характеру, які й становлять систему характерного панцира індивіда. Характерний панцир містить усі репресивні захисні сили, які мають виразну й узгоджену структуру всередині кожного суб’єкта.

Риси характеру не є симптомами неврозу. Різниця між цими двома поняттями, як вважав Райх, полягає в тому, що симптоми неврозу (ірраціональні страхи, або фобії) індивід переживає як зовнішні, чужі елементи психіки, тоді як невротичні риси характеру (хвороблива акуратність, хвороблива сором’язливість) індивід сприймає як невід’ємну частину власної особистості. Людина може скаржитися на свою крайню сором’язливість, але ця сором’язливість не видається їй позбавленою будь-якого сенсу, ірраціональною або патологічною, що і є симптомами неврозу.

Захисні механізми особистості нелегко викорінити, оскільки вони досить добре раціоналізовані у свідомості індивіда і переживаються як частина системи його самооцінки.

Райх постійно закликав своїх пацієнтів ясно усвідомлювати власні риси характеру. Він часто імітував їхні характерні жести й пози або інші особливості поведінки (нервову посмішку, наприклад) або ж змушував самих пацієнтів повторювати й підкреслювати їх. Коли пацієнт переставав ставитися до зовнішніх проявів свого характеру як до само собою зрозумілого, його мотивація до змін на краще посилювалась.

Термін генітальна особистість Фрейд використовував для позначення кінцевого рівня психосексуального розвитку індивіда. Райх же застосовував цей термін стосовно людей, що володіють оргастичною потенцією: “Оргастична потенція це здатність віддаватися потоку біологічної енергії, для якої немає жодних перешкод; здатність повністю звільнити заблоковане сексуальне збудження мимовільними, такими, що приносять задоволення, конвульсіями свого тіла”.

Райх виявив, якщо пацієнт послаблює свій панцир і нарощує оргастичну потенцію, то чимало сфер невротичного функціонування змінюються самі собою. Замість жорстких невротичних важелів, які використовуються в регулюванні своєї поведінки, індивід знаходить здатність до саморегуляції. Райх вважав, що людина, яка здатна до саморегуляції, сповідує принципи природної, а не примусової моралі. Вона чинить вчинки відповідно до своїх власних схильностей і почуттів, а не слідує кодексам, нав’язаним ззовні, або вимогам, які визначають інші.

Людина, яку, на думку Райха, можна називати генітальною особистістю, не обтяжена панциром системи психологічного захисту. Вона й так здатна, коли це необхідно, захистити себе від небезпеки, захистити від ворожого оточення, тобто в потрібний момент створити собі такий панцир. Однак вона робить це свідомо і, коли панцир не потрібен, обходиться без нього.

Райх писав, що генітальна особистість – це людина, яка пропрацювала свій Едіповий комплекс у такий спосіб, що відпала всяка потреба звертати на нього увагу, а тим паче придушувати. Суперего стає “сексо-стверджувальним”, і настає загальна гармонія між ним та іншим найважливішим компонентом особистості, у фрейдистській психології позначеним терміном “ІД” (несвідома частина психіки, сукупність інстинктивних потягів). Генітальна особистість здатна переживати оргазм вільно, при цьому викидаючи все зайве лібідо. Клімакс у таких людей характерний повною віддачею власної сексуальності та мимовільними рухами, що нічим не стримуються; рухи ж особистості, закутої в захисний панцир, навпаки, примусові, неприродні й навіть мають насильницький характер.

М'язовий панцир

Згідно з системою Райха, кожній особистісній позиції відповідає позиція фізична, що виражається тілесно в м’язовій жорсткості або, іншими словами, у формуванні м’язового панцира. Райх прийшов до усвідомлення цього зв’язку в результаті тривалого спостереження за тим, як його пацієнти звикли рухатися і які пози для них є звичними, у поєднанні з докладним аналізом структури їхньої особистості. Він найуважнішим чином розглядав кожен нюанс, пов’язаний із фізичною поведінкою пацієнта. Райх закликав своїх пацієнтів зосередитися на джерелі тієї чи іншої напруги, щоб усвідомити її причину і встановити, яка саме емоція призвела до напруги в цій частині тіла. Лише після того, як емоція, яку стримують, виражена, він вважав, можна повністю позбутися хронічного напруження.

Таким чином, у свій курс терапії Райх включив безпосередню роботу над м’язовим панциром. У результаті він дійшов висновку, що ослаблення м’язового панцира звільняє енергію лібідо і полегшує процес психоаналізу. Психоаналітичний метод Райха дедалі більшою мірою спирався на принцип звільнення емоцій (задоволення, гніву, тривоги) через роботу з тілом пацієнта. Він виявив, що цей процес веде до інтенсивного переживання пацієнтом психологічного матеріалу, не розкритого під час аналізу. “Зрештою, я не міг позбутися враження, що соматична жорсткість являє собою найістотнішу частину у всякому процесі придушення. Усі наші пацієнти повідомляють, що в дитинстві вони переживали такі періоди, коли за допомогою певних прийомів (затримка дихання, напруження м’язів живота тощо) вони навчилися придушувати власні імпульси ненависті, тривоги й любові. Не перестає дивувати той факт, що ослаблення м’язових спазмів не тільки звільняє вегетативну енергію, а й викликає в пам’яті ту ситуацію дитинства, коли відбулося придушення даного інстинкту.”

Райх виявив, що хронічне м’язове напруження блокує один із трьох основних біологічних видів збудження: тривогу, гнів і статеве збудження. Він дійшов висновку, що за своєю суттю фізичний і психологічні панцири є одне й те саме.

Елементи характерного панцира тепер мають розглядатися як функціонально ідентичні відповідним елементам м’язового гіпернапруження. Поняття “функціональної ідентичності” означає, що в механізмі психіки особистісна позиція і стан м’язів людини мають одну й ту саму функцію: вони можуть замінювати одна одну і здатні чинити взаємний вплив, власне кажучи, вони не можуть бути відокремлені одна від одної. Їхні функції абсолютно ідентичні.

Панцир може лежати на “поверхні” або перебувати в “глибині”, він може бути “м’яким, як губка” або “твердим, як скеля”. У кожному понятті функція його в тому, щоб захистити людину від неприємних відчуттів, також він тягне за собою обмеження можливостей відчувати задоволення.

Дугельний Віталій,
практикуючий психолог, фахівець з ТОП, палсингу і танатотерапії